На заняттях з історії України вивчали факти про трагічні події геноциду українського народу: політичні, економічні та соціальні чинники, що призвели до Голодоморів в Україні в 20-і – 30-і – 40-ві роки ХХ століття; досліджували матеріали про долю своєї родини напередодні та під час подій голодомору 1932 – 1933 рр.; про особливості голодомору у нашому краї.
За даними демографічної статистики 30-х рр. – прямі втрати населення України від голоду 1932 р. становили близько 150 тисяч чоловік. 1933 р. голодною смертю загинуло від 3 до 3,5 млн чоловік. Повні демографічні, включаючи народжуваності, сягали в 1932–1934 рр. 5 млн чоловік. Голодомор став для України справжньою національною катастрофою. Точні дані про померлих вже навряд чи будуть колись з’ясовані… За різними даними, голодною смертю померло від 3,5 до 9 мільйонів осіб.
«….росія намагалася знищити нас як націю. Для цього вони хотіли заморити нас голодом, зломити дух національного спротиву, вбити неповторну, самобутню культуру. І у випадку зі злочинним керівництвом срср, і сьогоднішньої росії для приховування правди був запущений потужній пропагандистський рух»,- розповідали студенти. Аналізуючи події історії України, проводили аналогію з сьогоденням.
Робили висновки: І сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду. Для цього окупанти масово вбивають, депортують українців і руйнують міста. Але зараз Україна має власну державу та Збройні Сили України, підтримку світу – військову, фінансову та дипломатичну. Трагічні події та злочини сьогодення доводять: пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
У цей день запалимо свічку – символ нашої скорботи і пам’яті про мільйони загублених життів наших рідних, близьких, відомих і невідомих.
Пам’ятаємо злочини геноциду та його жертв. Пам’ятаймо свою історію, бо хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього!
